Основні підстави накладення арешту на майно та способи їх зняття

Накладення арешту на майно може відбуватись з різних підстав. Арешт майна – це обмеження права боржника на майно, що перебуває у його власності. Обмеження полягає в тому, що боржник позбавляється такої правомочності як "розпорядження" своїм майном. Тобто, після накладення арешту на майно, боржник або інша особа не може здійснити щодо такого майна його відчуження (продаж). Залежно від суми боргу чи підстави накладення відповідного арешту, арештоване майно також може перейти у власність кредитора.

Обтяження нерухомого майна можуть бути двох типів: за волею власника майна (внаслідок підписання власником майна кредитного договору та договору іпотеки або інших угод); примусове обтяження (арешт, податкова застава, заборона відчуження).

Іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекотримач має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог коштом предмета іпотеки. Зняття обтяження з майна (якщо таке обтяження було здійснене за волею власника при укладенні договору іпотеки) відбувається після виконання зобов’язань за кредитним договором з урахуванням положень договору іпотеки.

Примусове накладення арешту на майно здійснюється за рішенням суду або за постановою Державної виконавчої служби чи приватного виконавця. Зняття примусово накладеного арешту з майна, чи заборони відчуження майна, відбувається в судовому порядку – за рішенням суду. В інших випадках, зняття обтяження з майна відбувається згідно із цивільно-правовими угодами (кредитного договору, договору іпотеки, поруки) або за постановою державного чи приватного виконавця – за наслідком повного виконання рішення суду про стягнення з боржника (власника майна) на користь кредитора боргу.        

Адвокатське об'єднання "Простір Захисту"